позаду бамбуком йде стовбур хребта
ребер руками корсетом
тебе обіймає
попереду шлях лишає унастіж
лишає
скрипковим ключем для будинку життя
відкритий
штовхай-но із кола
......
і він видихався
ця швидкість була не його
і плутались кроки
і серце стискало без жалю
ховалося сонце лягаючи в очі на дно
і він відчував
що все далі від світу
все далі
і чув він як мозок
вже не відкидає шуми
......
І все було не так
Спершу було Я
Що не знало ні неба ні землі
Стиснене в порожнині матері
глухими стінами
Я
нестримно шукаюче виходу
з власної пустоти
ростучого всередині всесвіту
Щупальцями клітин роздираюче простір
......
А чи дано тобі,
Початому в мокрому лоні,
Викупатись у Вселюбові істини,
Пригадуючи тишу серед океану води
і потоків крови,
Коли пам’ять завмирає перед глибинами пізнання.
А чи дано тобі,
Окресленому двома півкулями на мапі,
названій мозком,
......
He leaned against the wall
And considered the shadows
Stippling the ground. Tree? Silo?
They were hard to tell between
For the cracks in his spectacle.
He tried to wiggle his toes.
No luck. Then he remembered
......
ти так і не навчилась не звикати
ніби приростаєш
хоча давно затямила що не слід
читаєш записи
насолоджуєшся переливами голосів шурхотінням одягу стукотом кроків
хтось несподівано стає тобі безмірно дорогий
слОва
залишеного ним
......
дуне вітер
і серцем украй
я знайду де Морава впадає в Дунай
щоб нестись
виграючи то брижма то вздовж
огинаючи Девін що вгору пішов
(де він Девін)
найпотужніше
рвучись навчас у віки
......
голосом
земля вистелена
птах птахові на крила наступає
поки не злетить
поки не пронесеться
проз прозу
з човнів вух воду вихлюпає
і на мовчазній хвилі губ
завмре
наступає
......
туман
беручи своє
має звичку поширюватись
нехай
під десницею пам'яті знак питальний причаївся
краї у воду опустиш
і в небо подасишся
куди стільки слідів тягнеться
естафету передаючи
а збоку ті що за швидкістю женуться
......
і рватиме осінь
стежками злісілими в біг
задихане небо
на край витискатиме літо
навщем
на розв'язках
туманами вкритих доріг
у кільця з'єдинених
сльози ковтатиме вітер
у темрявах тіл
......