Розпукнеться.
Ти витечеш із лона
З рікою захисту й достатку.
Законна спадкоємице життя,
Законна Ладо сталого порядку...
Нехай спочатку
Призібрана, поморщена, сліпа.
І світ цей - відкриття й невідкриття.
Де все таке знайоме і чуже,
Де хтось танцює па-де-де,
А хтось, піднявшись, знов
Впаде.
Ти випурхнула.
Все.
І ти шукаєш голосом тепла,
Розпачливо благаючи рятунку,
Хоча б напитись помічного трунку,
Якщо не радості сповна.
Крий Боже, щоб ще раз
Ти так колись волала,
Бездомно, одиноко задихалась
Ковтком свободи і життя.
(ГалинаМирослава, зі збірки 1996 року ''Світів невичерпних світи'')