Pavol Janik

1956 / Bratislava

New York (Ukrainian)

На горизонтальному дзеркалі
розпростертої затоки
стирчать вістря кутастого міста
встромлені прямо у зоряне небо.

В мерехтливому морі ліхтарів
чарівно тонуть
фліртуючи глянцеві лодочки
на твоїх зворушливих ногах
плаваючих у трюмі
вечірнього парчевого плаття.

Раптом пропадаєм безвісти,
мов голки у лабіринті станіолю.

Деякі речі сприймаємо упереджено -
довжелезні лімузини
линючі білочки у Централь-парку
і металеве тіло мертвої свободи.

У Нью-Йорку передусім смеркає.

Засвічується блимаюча тьма.

Тисячокрила люстра мегаполісу
щовечора пише на лискучу поверхню води
завіт Ейнштейна про швидкість світла.

І ще до того сумерки затоплять
срібне полотно нью-йорського неба
гектолітрами голлівудської крови.

Куди сягає імперія з мармору і скла?
Куди ціляться ракети струнких хмарочосів?

Бог купує собі гот-доґ
на дні шістдесятиповерхової вулиці.

Бог - негр
і любить сивий колір бетону.

Народився син самого себе
у паперовій коробці
від найновішого зразка раба.

Translated into Ukrainian by Ivan Jackanin
195 Total read